Одним з основних питань, що хвилюють на даний час психологів є встановлення і збереження стосунків дітей з найдорожчими і найріднішими для них людьми – батьками. І здавалося б нема чого панікувати, проблеми у спілкуванні батьків і дітей були завжди і суспільство їх успішно вирішувало. Але. Так багато оцих «але»… Сьогодні ми маємо справу з новим поколінням, принципово новою організацією людського інтелекту, дітьми абсолютно не схожими на нас, дорослих, дітьми часто байдужими і пасивними, замкнутими і агресивними, але десь глибоко такими чутливими і переляканими. Вони потребують допомоги, молять про порятунок, а ми, батьки, закрутившись у власних турботах і вчіпивши на чоло славнозвісне «взути-нагодувати», забуваємо про головне «відчути-обійняти-підтримати». І мова сьогодні не лише про батьків, які не правильно розуміють мету власне батьківства, а і про тих, у яких, на перший погляд все добре, хоч дитина закована у власному світі переживань, болю і залежностей.
Кожен із нас хоч раз у житті задавався питанням: що зараз робить моя дитина? Звісно, у турботливих батьків дитина має бути на очах. Але ж ми часто не знаємо ані вподобань підлітка, ані кола його друзів, ані звичок чи інтересів. За даними опитувань середньостатистичні батьки вбачають у меті виховання вбачають саме забезпечення дитини основними засобами існування, надання їй безпечного простору для розвитку, але мало хто звертає увагу на психологічну складову батьківської любові, на довіру у стосунках, на батьківський авторитет і безумовну співпрацю у всіх напрямках. Результатом таких переконань батьків часто стає відокремлення дитини від сім’ї, участь у небезпечних захопленнях, сумнівні компанії та дивні хобі…
Стовідсотково правильні слова хтось колись сказав: «Краще попередити, ніж потім лікувати». Краще витратити свій дорогоцінний час, шановні батьки, ніж втрати найдорожче і найцінніше, що у вас є – життя вашої дитини.
Профілактика негативних проявів і розвалу стосунків у системі «батьки- діти» – це не просто слова. Це методи і способи дій, які допоможуть по новому побачити поведінку вашої дитини, не втрапити у халепу, і не заплутатись у складному світі «дорослості».
Профілактична діяльність – це сиcтема заходів, спрямованих на охорону психічного здоров’я, попередження негативних явищ у середовищі, неблагополуччя у розвитку дитини, групи, суспільства в цілому; створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку.
Існують такі ознаки емоційних порушень, які можуть потягнути за собою негативні наслідки (шкідливі звички, сумнівні компанії, ризик депресії і суїциду, негативні психоруйнівні захоплення, інтернет-залежності тощо):
- втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;
- скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);
- негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності;
- відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;
- припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на одинака;
- порушення уваги зі зниженням якості навчання;
- занурення в роздуми про смерть;
- відсутність планів на майбутнє;
- різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок;
ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ
Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким дітям усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш, зокрема з мамою чи татом. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку.
Перше, що слід робити, якщо загроза стає явною, – це допомогти подолати негативні думки, як прийнятий спосіб виходу з важкого становища.
Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи:
- Навіть якщо зараз здається, що негативні, дересивні думки ніколи не
залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов’язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом. Поміркуй, хто з твого оточення зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя.
- Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту для тебе може бути поставлене все, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його проити гідно і щасливо? Ти з повним правом можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.
Поради для батьків, у яких виникають проблеми з вихованням дітей або що говорити дитині, яка не не хоче говорити.
- Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.
- Уразі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.
- Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все нам, батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку ми будем прикро вражені, засмутимось, будем тебе лаяти. Це все емоції. Але потім, скоріше за все, ми будмо думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.
- У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю.
- Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людини не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.
- У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.
- Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.
- Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.
- Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.
- 1 Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.
Головним превентивним заходом щодо погіршення психологічного здоров’я дітей, появи залежностей постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя і вона дуже цінні для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.
Доцільними для батьків будуть і такі рекомендації:
- – забезпечте дитині здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів);
- пити багато води (не менше 2 л на день);
- – організуйте правильне нормоване фізичне навантаження;
- – подбайте про повноцінний відпочинок, достатній сон;
- – дозуйте час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;
- – майте контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;
- – забороніть лихослів’я у домашньому колі;
- – формуйте відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;
- – допомагайте у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;
- – розвивайте постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;
- – підвищуйте авторитет батьків у сім’ї, встановлюйте розумні правила та вимоги, запровадьте чіткий перелік обмежень та заборон;
- – ставте перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху;
- – спільно долайте труднощі та перешкоди;
- – вірте в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;
- – виявляйте до дитини ніжні почуття, турботу й увагу;
- – виробляйте позитивне мислення, виховуйте любов до життя.
І ще одне, хоч кілька разів на день задавайте собі питання: а що зараз робить моя дитина?
Вікторія Жучковська, методист МК управління освіти, молоді та спорту ДМР, практичний психолог.